«Верстаю шлях – по вимерлій дорозі, де мертвому мені нема життя»

Василь Стус належить до тієї плеяди імен, без яких важко уявити  вершинні  досягнення української літератури ХХ століття. Поет від Бога, який увібрав у себе всі  чари  подільської природи і гіркоту нашої історії, Василь Стус водночас був борцем і патріотом: «За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мав обставати до загину».

9 січня в читальному залі центральної бібліотеки працівники районної бібліотеки для дітей разом з працівниками районної бібліотеки, а також з членами літературно – мистецького об’єднання «Оберіг» провели Стусівські читання на тему «Верстаю шлях – по вимерлій дорозі, де мертвому мені нема життя», присвячені 80 річниці від дня народження поета. Присутні з цікавістю слухали розповідь про нього, про те , яким він був. На що була орієнтована його душа? Чим боліло його серце? Які питання хвилювали його розум?

Кажуть істинне знання про людину тільки у Бога… Того Василя Стуса, яким він був перед самим собою, бачимо у його поезіях.

Як добре те,що смерті не боюсь я

І не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Що перед вами, судді,не клонюся

В передчутті недовідомих верст

У 1991 році Василя Стуса посмертно відзначено Шевченківською премією за збірку поезій «Дороги болю». Його книги видаються великими тиражами. За поезіями В.Стуса здійснено вистави: поетична композиція(1989,Львівський молодіжний театр). «Птах душі» (1993,Київський мистецький колектив «Кін») та ін. Возвеличений він і в бронзі. Його іменем названі вулиці та майдани України. В 2005 році за незламність духу,жертовне служіння Україні і національній ідеї, високі гуманістичні ідеали творчості Василю Стусу присвоєно звання Героя України посмертно.