Любіть Україну, як сонце любіть...

Саме під такою назвою відбувся захід присвячений 120 -й річниці з дня народження В. Сосюри. На свято запрошенні дітк и молодших класів ЗШ №2, бібліотекарі районної бібліотеки для дітей ШтогрінаЛ.Г та Ніцак В.П.  Ведуча заходу Маслова Л.А. познайомила дітей з біографією поета, його творчм шляхом. Діти читали вірші  , відгадували вікторину. Бібліотекар Ніцак В.П. провела огляд літератури та запросила діток до бібліотеки. На завершення провели флешмоб  під пісню на сл. Сосюри "Любіть Україну"

«Вона наш витвір, наша мрія – соборна, вільна Україна»

23 січня  з нагоди Дня Соборності України, 100 – річчя проголошення незалежності Української Народної Республіки ,  100-річчя бою під Крутами в Тульчинській районній бібліотеці відбулася  конференція «Вона - наш витвір, наша мрія – соборна, вільна Україна». В заході взяли участь учні та вчителі навчально – виховних закладів району, представники влади, громадських формувань і засобів масової інформації.Методист відділу освіти райдержадміністрації Н.З Соловей після короткого вступу надала слово  учням – переможцям Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості присвяченого Дню Соборності України  в номінації «Література» - «Забуті особистості, що творили мою, українську історію». Діти презентували свої роботи – дослідження, читали свою власну поезіюприсвячену Україні, її Незалежності і подіям, які на сьогодні відбуваються в Україні.

У виконанні учнів Тульчинської ЗШ № 1 прозвучали поетичні твори голови Тульчинського РЛМО «Оберіг» Ю.Хмелевського, присвячені 100-річчю бою під Крутами і 80-річчю В.Стуса.

«Колядують зорі на Різдво Христове»

12  січня, напередодні Нового року за старим стилем, в теплій, затишній читальній залі районної бібліотеки для дітей відбувся різдвяно – новорічний передзвін. До бібліотеки завітали діти разом зі своїми бабусями, а також бібліотечні працівники з дорослої бібліотеки.

У нас, в Україні, магія Різдвяних днів нерозривно пов'язана з численними традиціями, серед яких одне з  найважливіших місць займають колядки та різноманітні святкові віншування. Коляда, переходячи з покоління в покоління, є отим чистим джерелом, яке наповнює людські серця щедрістю і добротою, тим самим наближаючи їх до Бога. Завідувачка районною бібліотекою для дітей

Сорокова Л.М. розповіла про  цикл зимових свят: найяскравіші православні свята січня, як їх святкували наші діди, прадіди. Посеред кімнати на святий вечір ставили прикрашений стіл з  головними стравами. «Ось кладу головку часнику на кути стола, щоб ми трималися разом, як ті зубці часнику, щоб усе зло обминало нашу хату. Стоїть кутя, щоб рідня була до пуття, нікого не цуралась, додому верталась, звичаї наші знала, гарно їх шанувала». Дізналися гості і про свято Маланки і Василя, і про свято Водохреща.

  

                                     

 У виконанні дітей дзвінкоголосо лунали колядки і щедрівки,засівалки. Колядувальників і щедрувальників бібліотекарі пригостили солодощами. Разом з дітьми колядували і щедрували дорослі. Всі учасники заходу віртуально переглянули колядки і щедрівки  у виконанні відомих українських хорів та артистів. 

Діти ознайомилися з переглядом літератури «Співай коляду, Україно моя».

Різдвяний янгол

Янголи не сплять, коли ти спиш, вони літають  

Долю бережуть, та твої сни охороняють.  

Крилами змахнуть, мов вітерець від краю  

Та усмішка вві сні, неначе квітка розквітає  

В лузі навесні, чарівним скрізь розмаєм.  

Янголи не сплять, твій сон оберігають.  

Ті що на землі, і ті що йдуть із раю  

Янголи не сплять, так мабуть не буває!

Уже заснув один - а інші доглядають. 

      В дитячій бібліотеці 11 січня бібліотекар Мельник Ю.Л. провела майстер-клас із виготовлення янгола, де могли взяти участь всі бажаючі. Діти із задоволенням виготовляли вироби. Відтепер бібліотека знаходиться під надійною охороною ангеликів =)

«Верстаю шлях – по вимерлій дорозі, де мертвому мені нема життя»

Василь Стус належить до тієї плеяди імен, без яких важко уявити  вершинні  досягнення української літератури ХХ століття. Поет від Бога, який увібрав у себе всі  чари  подільської природи і гіркоту нашої історії, Василь Стус водночас був борцем і патріотом: «За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мав обставати до загину».

9 січня в читальному залі центральної бібліотеки працівники районної бібліотеки для дітей разом з працівниками районної бібліотеки, а також з членами літературно – мистецького об’єднання «Оберіг» провели Стусівські читання на тему «Верстаю шлях – по вимерлій дорозі, де мертвому мені нема життя», присвячені 80 річниці від дня народження поета. Присутні з цікавістю слухали розповідь про нього, про те , яким він був. На що була орієнтована його душа? Чим боліло його серце? Які питання хвилювали його розум?

Кажуть істинне знання про людину тільки у Бога… Того Василя Стуса, яким він був перед самим собою, бачимо у його поезіях.

Як добре те,що смерті не боюсь я

І не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Що перед вами, судді,не клонюся

В передчутті недовідомих верст

У 1991 році Василя Стуса посмертно відзначено Шевченківською премією за збірку поезій «Дороги болю». Його книги видаються великими тиражами. За поезіями В.Стуса здійснено вистави: поетична композиція(1989,Львівський молодіжний театр). «Птах душі» (1993,Київський мистецький колектив «Кін») та ін. Возвеличений він і в бронзі. Його іменем названі вулиці та майдани України. В 2005 році за незламність духу,жертовне служіння Україні і національній ідеї, високі гуманістичні ідеали творчості Василю Стусу присвоєно звання Героя України посмертно.

Уклін тобі, великий наш Маестро!

 13 грудня виповнилося 140 років, як народився справжній український патріот, митець, диригент, педагог, майстер хорової мініатюри Микола Дмитрович Леонтович. Людина, яка своєю творчістю прославила Україну на весь світ. Варто лише згадати всесвітньовідомий «Щедрик», який народився саме на нашій подільській землі. Творчу спадщину композитора складають близько 200 художніх обробок для хору українських народних пісень. В його композиторському доробку чимало самостійних музичних творів хорових, оркестрових, оперних. Усе своє життя він віддав великій справі естетичного виховання дітей і дорослих. Тому цілком справедливо, що його ім’я ставлять поруч з іменами Котляревського, Шевченка, Франка й інших корифеїв національної культури.
       Працівники Тульчинської районної бібліотеки для дітей організували екскурсію   до музею – квартири М.Д.Леонтовича під назвою «Уклін тобі, великий наш Маестро!». Дуже приємним було те, що учні школи  ліцею (кл. кер. Кузик Н.В.) були вдячними слухачами, що їхні серця були відкриті щирому слову про Миколу Леонтовича, та його чарівних, незрівнянних, натхненних пісень, які звучали в запису «Дударик», «Щедрик». Екскурсію провела науковий співробітник музею Порожня Г.В.

                

  

     

Голодний рік, як чорна птиця над краєм змореним літав.

Мільйони людей, які загинули  у 1932-1933 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинитися у часі і просторі. Про них пам’ятатимуть ті, хто вижив, їх діти та онуки. Ми не маємо права забувати все це.

До Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, присвяченому 80-річчю цієї страшної події на Україні Тульчинська районна бібліотека для дітей підготувала і провела віртуально – поминальний екскурс історичної правди про трагічну сторінку голодомору і політичних репресій.  Учасниками заходу були  учні  6 класу школи – ліцею разом  з класним керівником Кузик Наталією Василівною.

Зав. районною бібліотекою для дітей Сорокова Л.М. коротко зупинилась на історії голоду в Україні в 32-33 роках. Вона звернула увагу дітей на те, що голодомор став національною катастрофою українського народу. Було винищено серце українського етносу – селянство, яке століттями зберігало і примножувало генетичну пам'ять поколінь, плекало вогник національного духу. На території країни не було військових дій, але це була справжня війна. Війна людини з голодом. Війна за власне життя. Рахунок загиблих йшов  на мільйони.

2005 року Україна на державному рівні зробила перший крок до вшанування та увіковічнення памяті всіх загиблих у ці чорні роки.  А в 2006 році Верховна Рада прийняла закон, яким Голодомор визнано геноцидом українського народу.

Сівробітник Тульчинського краєзнавчого музею Луценко  Г. В., розповіла дітям про ті трагічні і страшні дні голодомору, який торкнувся кожного села, кожного міста України.  З розповіді діти дізналися, що в людей забирали все до зернини, дорослі і діти пухли від голоду і помирали, не зважаючи на те, що врожай зерна був непоганий. Вона розповіла також про голодомор в нашому місті і в селах Тульчинського району. Зачитувала окремі факти із розповідей очевидців цієї трагедії. Зокрема, очевидців – жителів сіл: Тиманівки, Кинашева, Одаї, Білоусівки та інших сіл. Розповіла про випадки канібальства по селах. Діти дуже уважно слухали розповідь Галини Володимирівни, а також ділились своїми розповідями про ті страшні роки голодомору, про що їм розповідали їх бабусі і дідусі. 

Діти  прослухали пісню «Свіча» у виконанні Оксани Білозір на фоні якої  було показано окремі фрагменти голодомору. Працівники бібліотеки підготували і провели коментований перегляд літератури «Забуттю не підлягає».

Завданням нашого заходу було – донести до дітей матеріали, документи, факти на відзначення історичної події – Голодомору, висловити гірку правду про те, через які страждання пройшов наш народ. І цим самим виховувати дітей патріотами своєї країни. На закінчення заходу класний керівник Кузик Н.В.  подякувала працівникам бібліотеки і співробітнику краєзнавчого музею Луценко Г.В. за цікавий змістовний захід.  На пам’ять було зроблено колективне фото.